«Людям цікаві люди»

 

Власне через це ми дивимося фільми, читаємо книжки та статті про людей, схожих на нас або навпаки. «Залипаємо» в соцмережах, слідкуючи за життями й думками інших. 

Я спостерігаю за людьми в метро, тролейбусі, маршрутці. Через це рідко їжджу на таксі. І люблю писати про людей. Різних. Тих, яких прийнято називати Героями, і про звичайнісіньких.

Люблю, щоб журналістські тексти були не про війну, контрнаступ і те, куди рухається фронт, а про людей, які цей фронт рухають. Не про нестачу крові у стабпунктах, а про тих, хто страждає через це: поранених і загиблих. Не про села, які нищить російська армія, а про селян, які там мешкають. 

Я багато читаю та дивлюся. Це, зрештою, і є моя робота. Часом доводиться пропускати через себе таке, що, якби в мене був вибір, я ніколи б цього не робила. У цій розсилці буду надсилати вам виключно те, що сама читаю та дивлюся. Обіцяю.

— Христина Коціра.